Історія почалася на 2 роки раніше. Коли в один рік я фотографував весілля 2х сестер, Світлани і Алі. Це було 2 абсолютно різних свята, з різним характером, декором і атомсферою, у різні пори року. Але те, що об'єднує Світлану і Аліну це емоції. Неймовірна драйвовість, іноді навіженість і щирість. Те, що мені так у них сподобалось.

І через 2 роки я знову проводжу зйомку їх сімей уже у статусі "сімейного фотографа". Насправді так мене ніхто не називав, але це відчуття того, що ти слідкуєш за розвитком, подіями у житті людей, не стоїш осторонь, а ніби впритул проживаєш і розділяєш емоції, успіхи і падіння, робить тебе ближчим. Як же ж круто робити другу, третю зйомку для людей яких ти вже фотографував. Немє повторень, кожен раз щось нове. Але це дуже велика цінність для фотографа ставати ближче, підходити ближче, стирати грані і лінії пострілу камери. Коли впритул тоді по справжньому.

Це був чудовий вечір проведений з Мішою та Аліною і не менш крутий ранок який ми зустрічали з Світланою та Сергієм. Їхню історію я ще покажу, а поки Міша та Аля. Кохати в Одесі...